Узнать рейтинг Joomla.
Здесь можно найти шаблоны joomla 3.

Про Буський район

 

 

 

ІСТОРИЧНА  ДОВІДКА

Місто Буськ (старовинна назва Бужеськ) розташоване на північному сході від м. Львова, за 51 км від нього, уздовж автостради Київ-Чоп.

Межує з Бродівським, Радехівським, Кам’янка-Бузьким, Золочівським та Пустомитівським районами області. Через територію Буського району проходить міжнародна залізнична магістраль до столиць багатьох європейських держав. Автотрасса Київ – Чоп пролягає біля перлини області – Олеського замку (14-17 ст.), який користується великою популярністю серед туристів і входить до найвідомішого туристичного маршруту „Золота підкова Львівщини”  (об’єднує Олеський, Золочівський, Підгорецький та Свірзький замки). До найближчої залізничної станції 5 км.  

Буськ - районний центр. Площа району - 850 км. (85 тис.га). У район входить 1 місто, 2 селища, 80 сіл. 83 населених пункти підпорядковані 1 міській, двом селищним та 24 сільським радам.

Станом на 01.01.2018 р. в районі проживає  46463 осіб.

Буськ – невелике містечко на географічному перетині Галичини та Волині із типовим середньовічним плануванням та унікально-збереженою системою оборонних фортифікацій Х- ХУІІ століть. Проживає у ньому майже 9 тисяч мешканців. У сучасних межах міста збереглося  5 русько - слов’янських городищ – 3 центральних, відмежованих одне від одного штучними перекопами Західного Бугу, та 2 менші, периферійні – Мале Городище, що було, очевидно, укріпленим  форпостом древнього Божеська, та Волянське, як виконувало функції заміської резиденції буських князів.

         Історичне літочислення міста донедавна починалося від 1097 року – року першої літописної згадки про нього. Там  місто згадується як таке, що вже існує.  Реальна ж історія Буська, без сумніву, значно довша. Серед переліку східнослов’янських племен що населяли територію сучасної України, у «Повісті минулих літ» є згадка про племінний союз Бужан, що локалізувався у верхів’ях Західного Бугу і об’єднував 231 общину (до порівняння: у Волинян було тільки 70 общин, у Лучан – 35). Якщо  питання локалізації літописних слов’янських етноутворень у науці вирішене остаточно (зважаючи на дані археології і топоніміки), то проблема їх хронології і надалі залишається дискусійною. За свідченням писемних середньовічних джерел ІХ – Х століття («Був арійський Географ», записи арабських мандрівників і купців, українські літописи) та найновішими науковими гіпотезами, Волинський регіон вже у VІ – VІІ століттях синхронно заселяли декілька племінних утворень – Дуліби, Волиняни та Бужани. У кожного з них був власний племінний центр – прототип сучасного міста – столиці. Саме вони можуть вважатися найдавнішими українськими та й слов’янськими протомістами. За гіпотезою М.Грушевського, постулати якої підтримують ледь чи не усі  сучасні науковці, столицею Бужан був Бужеськ. Більше того, власне від назви міста плем’я отримало свою самоназву. Відтак гіпотетичною датою заснування міста вважають  відтінок VІ – VІІ ст., тобто історія Буська налічує вже півтора тисячоліття. Він є сучасником української столиці – міста Києва.

Про Буськ як першу письмову згадку йдеться у літописній оповіді «Повесть временных лет» (1097р.). Місто згадується як таке, що вже існувало. Від цього часу і до кінця ХІІ ст. місто перебувало в руках різних господарів.

У ХІІІ ст. добре укріплене місто-фортеця Буськ відіграло роль форпосту на рубежах Волинського, а згодом і Гальцько-Волинського князівства.

У другій половині ХІVст. місто, як і вся Галицька земля, опинилося під владою Польщі.

На початку ХV ст. Буськ став важливим торговим і ремісничим центром. Уже в 1411р. Буськ, одним із перших в Галичині, отримав Магдебурське право.

Невід’ємним атрибутом міського самоуправління став герб міста, на якому зображено бузька (лелеку). Цей птах був визначальний на території багатьох річок, що  символізуває цей край.

Будучи розміщеним неподалік Чорного шляху, яким татари здійснювали грабіжницькі напади на Україну, Буськ почав  зростати як оборонний центр уже з 11-ої половини ХVст.

Вигідне розташування в значній мірі сприяло швидкому його відродженню. На початку ХVст.  місто  було важливим  торгівельним  і ремісничим центром. У 1539-1641рр. появилась перша папірня, на папері якої надруковано «Острозьку Біблію» (1581р.), «Апостол»  Івана Федоровича (Федорова). У 1746р. вже діяв цех різників, засновано було цех ткачів. У наступному столітті утворились нових 15 цехів.

Культурно-національному зусилля влади відродженню сприяло Буське Миколаївське братство, яке виступало проти  польських феодалів.

У 1722р. після першого поділу Польщі, Буськ опинився під владою Австрії, під якою перебував аж до розпаду Австро-Угорської Імперії в 1918р.

З 1919 по 1939рр. Буськ, як і вся Західна Україна, перебував під владою Польщі. У вересні 1941р. місто стало радянським, органи влади націоналізували підприємства, конфіскували поміщицькі землі.

1 липня 1941р. місто захопили німецькі війська, які завдали Буську великих збитків.

18 липня 1944р. радянські війська знову увійшли в Буськ. Почалась відбудова зруйнованого міста. Водночас репресії і арешти тих, хто підтримував визвольну боротьбу УПА.

Після ІІ Світової війни адміністративний статус Буська сприяв його розвитку. Та  в 1963р. район був ліквідований. Наприкінці 1966р. Буський район почав наново функціонувати. Першим секретарем райкому партії був Петро Назарчук. З листопада 1986р. першим секретарем почав працювати Степан Павлів. У період перебудови почало активно діяти міське культурне товариство "Бужани" (1988р.), з 1989р. - Народний Рух України.

21 січня 1990р. бужани взяли участь в живому ланцюзі від Львова до Києва. Перша сесія нового скликання районної ради (05.04.1990р.) прийняла рішення про повноту влади на території району. Місцева газета "Прапор Жовтня" і Буське радіо почали підпорядковуватись районній раді. 6 травня 1990р. в центрі на площі Ринок був піднятий синьо-жовтий прапор.

У районі функціонує 41 загальноосвітній заклад (1 гімназія, 14 ЗОШ І-ІІІ ст., 17 ЗОШ І-ІІ ст., 9 ЗОШ І ст.)

У навчальних закладах різних ступенів навчається 5114 учнів. Це на 88 учнів більше у порівнянні з минулим роком. (5026).  346 класів, 320 комплектів.

Цьогоріч у освітянській галузі району пройшли істотні зміни. Створено 2 загальноосвітні опорні заклади. Ними стали Буська ЗОШ І-ІІІ ст. №1, до складу якої як філії увійшли Кізлівська ЗОШ І-ІІ ст. і навчально-виховний комплекс  «Ракобовтівська ЗОШ І-ІІ ст.» та Красненська ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 із філіями: Острівчицька ЗОШ І ст., Безбродівська ЗОШ І ст., Балучинська ЗОШ І-ІІ ст., навчально-виховний комплекс  «Петричівська  ЗОШ І-ІІ ст.», навчально-виховний комплекс  «Куткірська  ЗОШ І-ІІ ст.». Опорні школи створювались перспективно в межах запланованих територіальних громад.

У зв’язку із зменшенням кількості учнів (50) навчально-виховний комплекс «Соколівська ЗОШ І-ІІІ ст.» реорганізовано у ЗОШ І-ІІ ст. та призупинено діяльність Гутянської ЗОШ І ст.

В районі функціонує Олеський професійний ліцей, де навчаються за спеціальностями: тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, водій категорії «В,С», слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування; муляр-штукатур, столяр будівельний; кухар, кондитер; секретар керівника(організації, підприємства, установи), адміністратор, агент з організації туризму.

Для охоплення дошкільною освітою дітей різного віку у районі функціонує: 13 ДНЗ (місто - 6, село - 7; 31група) у яких освіту здобувають 886 дітей (місто - 521, село – 365) та 16 НВК «ЗОШ – ДНЗ», ( місто – 1, село – 15), які охоплюють освітою 288 дітей. Всіма формами дошкільної освіти охоплено 1177 дітей віком від 0 до 6 років.

Буський будинок дитячої та юнацької творчості - це позашкільний навчальний заклад, у якому функціонують 27 гуртків (35 груп) і  дають можливість  розвивати свої творчі здібності  525 вихованцям віком від 5 до 18 років. 26 гуртків функціонують на базі БДЮТ, а решту , через брак приміщення, у загальноосвітніх школах району (Андріївська ЗОШ І – ІІІ ст.  - крій і шиття, Задвір’янська ЗОШ І – ІІІ ст. - авіамодельний, Буська ЗОШ І- ІІІ №1 – різьба по дереву  та хореографія, Тур’янська ЗОШ І – ІІІ ст. -  соломкоплетіння,  Ожидівська ЗОШ І – ІІІст.- декоративно – ужиткове мистецтво, Красненська ЗОШ №1 - оригамі,  Буська ЗОШ І – ІІІ ст. №2- театр «Казкарик», НВК «Буська ЗОШ Іст. – гімназія – інтернат ім. Є.Петрушевича при ЛНУ ім. І. Франка» - хор духовної пісні.

Олеський  будинок дитячої та юнацької творчості кількість гуртків – 5 - танцювальний,  дитячий театр «Казкарик», «Витинанка»,  «Бісерне сяйво», «Писанка», в яких виховуються і розвивають свої таланти  135 учнів.

Систему лікувальних установ району  складає Буська центральна районна лікарня на 160 ліжок, Красненська міська лікарня на 30 ліжок, Олеська номерна районна лікарня на 25 ліжок, 5 амбулаторій загальної практики сімейної медицини у селах Топорів, Задвір’я, Соколівка, Милятин, Сторонибаби, 40 фельдшерсько-акушерських пункти.

Крім цього, в районі працює  центральна районна бібліотека ім. І.Котляревського для дорослих, районна бібліотека для дітей, 2 селищних та  43 сільських бібліотек, 53 Народні доми (у трьох  із них: Брахівка,  Чаниж,  Полоничі ) тимчасово призупинено роботу  у зв’язку з  аварійним станом приміщень), Буська і Олеська музичні школи, 13 музеїв на громадських засадах, 1 – «Народний» музей о. Маркіяна Шашкевича в с. Новосілки (серед його найцінніших експонатів є видання творів М. Шашкевича «Русалка Дністрова» (1837 р.), «Грамматика Руского Язика» (1849 р.) та ін.),  235 аматорських колективів художньої творчості, із них 11 колективів із званням «Народний» та 3 колективи із званням «Зразковий». Григорій Смолій - лауреат міжнародних конкурсів, Іван Бака та Левко Калитин – самодіяльні композитори. Роман Бучко – самодіяльний поет, Олександр Саримсаков – самодіяльний поет і композитор. Іван Савчин входить у спілку письменників.

17 жовтня 2014 р. в рамках «Міжнародного форуму індустрії туризму та гостинності 2014» було проведено пізнавальний тур «Галицька Венеція». Під час проведення заходу гості форуму відвідали «Народний» музей о. Маркіяна Шашкевича в с. Новосілки та Краєзнавчий музей міста Буська.

9 листопада 2014 р. було урочисто освячено добудоване приміщення краєзнавчого музею міста Буська. В новій кімнаті музею відтворено побут української родини кін. ХІХ - поч. ХХ ст.

Чимало зусиль спрямовано на створення окремої експозиції в підвалах колишньої «Сокольні» (сьогодні - підвальному приміщенні РНД). Відвідувачі краєзнавчого музею міста Буська можуть ознайомитися з колекціями цегли, скляних виробів, археологічних знахідок, які розміщені в окремих нішах цього підземелля.

У фондах історико-краєзнавчого музею смт. Красне зберігаються матеріали, які висвітлюють життєвий шлях наших відомих земляків – Івана Тиктора, Василя Кука, а також авіації УГА, що в 1918-1919 роках базувалася у Красному, періодів національно-визвольної боротьби наших земляків за українську державність 20-х – 30 – х та 40-х – 50-х років минулого століття, сучасного періоду часів Помаранчевої революції та Революції Гідності.

В районі функціонують Буська ДЮСШ та ДЮСШ «Авангард» с.Андріївка, де функціонують відділення з футболу, легкої атлетики та карате.

Переможцями та призерами  всеукраїнських, міжнародних легкоатлетичних змагань впродовж останніх років ставали вихованці Буської ДЮСШ, яка у 2017 році відзначила 30-й ювілей, а саме: майстри, кандидати в майстри спорту України Володимир Киц, Юлія Кутах, Роман Ростикус, Костянтин Коляда, Орися Демянюк (Мочульська), Ірина Ліщинська (Корнєва), Ірина Племянник, Назарій Чапля, Назар Босак, Віталій Глушко, Вікторія Дуткевич, Ілля Білик, Соломія Савчук, Тамара Рускан, Анастасія Кузьма, Павло Клим та інші.  

Команда  Буської ДЮСШ відділення футболу(дівчата),тренер І.Томків, стала  переможцем 2015 та бронзовим призером області  2016 року.

В Львівському університеті   фізкультури   на   сьогодні  навчається  4учнів- вихованців ДЮСШ району (Р.Ростикус, Ю.Мочульський, Л.Племянник, В.Дуткевич). Вихованка навчального закладу Ірина Ліщинська (Корнєва)   зарахована на роботу тренером  ДЮСШ, успішно  за допомогою наставників набирає групи початкової підготовки- майбутніх майстрів спорту, волонтерів здорового способу життя.

Фехтувальник Антон Дацко – Почесний громадянин Буського району,член збірної команди України, заслужений майстер спорту України, срібний призер паралімпійських ігор 2012року в Лондоні, переможець Паралімпіади 2016 року в Ріо-де-Жанейро (Бразилія),чемпіон переможець та призер європейських та світових змагань 2017р. серед осіб з ураженням опорно-рухового апарату.

Тенісист Віктор Дідух – Почесний громадянин Буського району,член збірної команди України, майстер спорту міжнародного класу, уроженець с.Мармузовичі (Андріївської с/р), переможець Паралімпіади 2016 року в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) у 2017 році втретє поспіль підтвердив статус переможця Європейського континенту.

У неолімпійських  видах спорту  вагомі досягнення на всеукраїнському та міжнародному рівнях   має  відділення кіокушинкай  карате  (ДЮСШ «Авангард», Буський осередок, тренер, майстер спорту України, володар третього дану, багаторазовий чемпіон України серед дорослих Віталій  Крюков). 

Щодо вищих спортивних досягнень попередніх років, то вихованці  футбольного  клубу "Авангард" (с.Андріївка) Фамуляк Григорій (1983р.н.), Уштан Володимир (1974р.н.) були учасниками Чемпіонату України з футболу (ФК "Карпати" м. Львів), а Мураль Ігор (1975 р.н. в минулому учасник Чемпіонату України з футболу ("Верес" м. Рівне).

Володимир Хоменко (1959 р.н.), Почесний громадянин Буського району, житель с. Балучин, інвалід ІІ групи (ураження опорно-рухового апарату) - учасник світової першості в Англії, відкритого чемпіонату Франції 1998р., абсолютний чемпіон України 1999р., чемпіон Європи 2001 року, майстер спорту міжнародного класу. 

В місті Буську народились: Євген Петрушевич перший президент ЗУНР (1863-1940рр.), Іларіон Свєнціцький (1876-1956рр.), філолог-славіст, мистецтвознавець, професор Львівського університету ім..І.Франка.  Йосиф Боцян (1879-1926рр.)  доктор богословських наук, єпископ. Сестри Марія, Даниїла і Ніна Байки - заслужені артисти України, лауреати державної премії ім. Т. Г. Шевченка започаткували свій творчий шлях в м. Буську.

З Бущиною тісно пов’язана біографія Маркіяна Шашкевича. Іменне звання присвоєно школі ЗОШ І-ІІІ ст. с.Новосілки.

Видатними уродженцями району, також є:

  • Василь Вороновський – 1929р.н. с. Гумниська. Сотник української галицької армії, активний діяч "Просвіти", особливо спричинився до діяльності філії господарського товариства "Сільський господар" і спортивного "Сокіл".
  • Іван Тиктор – 1896 р.н. смт.Красне. Адміністратор видавництва видавничої спілки "Новий час" та інше, організатор у Вінніпезі (Канада) ряду монументальних видань: «Історія України», «Історія українського війська», «Історія української культури», «Велика Всесвітня історія», три серії книжок про визвольну боротьбу українського народу.
  • Василь Кук – 1913р.н. останній головкомандувач УПА.
  • Володимир Супранівський - 1891р.н. с. Соколівка. Суспільний та літературний діяч, переклав «Тарас Бульба», «Мазепа», «Запоріжці у Сарогоссі», твори Кнута Гамсуна, І. Вазова, М. Некрасова, Янки Купала, Антонія Сови, Богдана Залеського та ін. Листувався з Ілларіоном Свенціцьким, Володимиром Гнатюком, Василем Стефаником, написав антологію віршів українських, польських, білоруських і російських поетів, "Присвячених Тарасові Шевченку".
  • Микола Шеремета (1923р.н) с. Ракобовти. Доктор медичних наук, автор 82-х наукових праць.
  • Олександр Нагернюк – професор медичних наук.
  • Адам Гела -  (1928р.н.) с.Сторонибаби, академік Української академії медичних та біологічних наук, заслужений лікар України.
  • Юрій Гудзь – (1935р.н.) с.Переволочно, ректор Київського університету ім. Драгоманова.
  • Іван Паляниця – (1935р.н.) с.Кути, заслужений винахідник України.
  • Ігор Богдан (1954р.н.) с.Гутисько-Тур’янське, Заслужений артист України, кавалер ордена «За заслуги» ІІІст.
  • Іван Гаврилюк (1948р.н.) с. Йосипівка, народний артист України.
  • Михайло Туркевич – (1953р.н.) с.Утішків. Відомий альпініст, який 1982 році вперше у світі здійснив нічне сходження на Еверест.
  • Ольга Бура – (1986р.н.) с. Ріпнів. Учасниця Революції Гідності, Герой України, одна із Небесної Сотні.
  • Олексій Луців (1951р.н.) с.Боложинів. Заслужений будівельник України, кандидат економічних наук. Нагороджений двома державними орденами. Голова правління ВАТ "Галбуд".
  • Марія Матвіїв  – жителька м.Буська, волонтер, медична сестра, яка рятувала поранених під час кривавої стрілянини на вул. Інститутській та Майдані Незалежності під час Революції Гідності у м. Києві.

У кожному населеному пункті відновлено, або наново збудовано пам’ятні хрести, пам’ятники, пам’ятки свободи воїнам  визвольних змагань УПА, воїнам-односельчанам і загиблим у другій Світовій війні.

Високохудожній пам’ятник І.Мазепі знаходиться в центрі соціально-культурного комплексу с. Сторонибаби,   Т. Шевченку в смт. Олесько, с. Яблунівці, с. Тур’я, смт. Красне, пам’ятна плита М Шашкевичу в с. Новосілки, І. Тиктору в смт. Красне. У 2002 році у с. Чаниж встановлено меморіальну плиту на могилі 15 загиблих воїнів ОУН – УПА, виходцям з с. Чаниж. Меморіал героям України - в смт. Олесько.

Церкви з чудовими іконостасами складають цінність як історичну так культурну і духовну: церква Св. Параскови, церква Св. Онуфрія, церква Св. Миколая, що знаходиться в м. Буську, церква Воскресіння Господнього (с.Побужани), церква Св. Михаїлав (с.Кути), церква Воздвиження Чесного Хреста (с. Н.Милятин).

Буськ був батьківщиною для багатьох народів і культур, про що свідчить наявність синагоги і костелу  Св. Станіслава в м.Буську, костел Св. Трійці в смт.Олесько.

Цікавими в історичному плані є палац графа Бадені, величава споруда Олеського замку.

Протягом останніх років у районі  споруджено: пам’ятник президенту  Західноукраїнської Народної Республіки Євгенові Петрушевичу в м. Буську (2008 р.), пам’ятник Скорботи у Буську (2007 р.), пам’ятник отцю Кальбі в с.Соколівка (2010 р.), пам’ятник жертвам сталінських репресій в с.Ст.Милятин, пам’ятник Маркіянові Шашкевичу  у с. Новосілки (2012 р.).